Нинішні проблеми – результати вчорашніх рішень, а вчорашні рішення – результати притаманної нам парадигми мислення.
Системний підхід відкидає ідею, що можна оцінити поведінку людини/компанії/держави, не знаючи системи, до якої вона належить. Тому Сократівського «Заговори, щоб я тебе побачив» вже недостатньо (надто поверхнево), щоб поставити точний «діагноз». Потрібно копати в глиб – в умови зростання і вплив оточення, в ідентичність, в парадигму мислення.
В контексті глобальних подій і їх акторів, які ми зараз маємо можливість спостерігати, добре відоме і старе «мисли глобально, дій локально» варто було б розширити в розумінні до «мисли глобально і дій локально як елемент глобальної системи з усіма похідними наслідками і відповідальністю»: функціонування будь-якого елементу в системі повинно оцінюватися в категоріях його внеску в цілі всієї системи, а не по його індивідуальній ефективності/прибутку чи якомусь іншому порівняльному критерію.
Тому потрібна нова парадигма мислення – як варіант, мислення системами! Поступовий рух людства до парадигм мислення другого порядку згідно спіральної динаміки трансформуватиме стару (локальну) ідентичність і сприятиме появі оновленої (глобальної).
Сьогоднішні «кризи» – це «ідеальний шторм» для всіх цих процесів, і чудова нагода синхронізувати глобальність в діях з глобальністю в мисленні. Переконаний, що мислення системами за таких умов робить стратегію win-win можливою!
